Африканські горизонти – Тиждень.ua
Економічна криза й лісова пожежа мають дуже багато спільного. На перший погляд, і криза, і пожежі — це тотальне руйнування, смерть та покалічені долі. Але це тільки на перший погляд. Світова економіка, так само як і ліс, має стійку програму на самовідновлення. На зміну одним бізнесам приходять інші, на зміну одним мільярдерам приходять нові.
У цьому немає нічого нового, так було завжди. Понад те, деякі види рослин беруть свій початок саме завдяки пожежі, яка знищує бур’яни й дає доступ до води та живильних елементів.
Абсолютно так само відбувається і в бізнесі, величезна кількість компаній запускається тільки завдяки тому, що в них з’являється доступ до грошей.
Багато хто каже, що світ не буде таким, як раніше. Це правда, тільки казати про це слід зі знаком плюс, а не мінус.
Для українських бізнесменів сьогодні відкриваються величезні можливості завойовувати нові ринки. Одним із найперспективніших для нас є ринок країн Чорної Африки. Помилково вважають, нібито Китай і США тотально контролюють ринки країн Чорної Африки. Насправді, якщо говорити про торгівлю продуктами харчування і товарами широкого вжитку, глобально цей ринок не контролює взагалі ніхто. Поодинокі групи індійських і ліванських бізнесменів розведені нечисленними групами впливу місцевих бізнесменів і чиновників.
Секрет у тому, що ці торгові групи збудували свої імперії на чужих грошах і довгих товарних кредитах. Компаніям, що торгують в Африці, деякі постачальники надавали товарні кредити на 12–18 місяців. У стабільні часи не було потреби рахувати ефективність витрат на просування продукції в Африці. Але нині більшості із цих компаній зовсім не до неї. Вони змушені вмикати режим глобальної економії, і першими під ніж ідуть кредитні програми, які себе не окупають.
У найближчі півроку почнуть рватися усталені ланцюжки постачань багатьох товарів. Частки в ринку перерозподіляться між місцевими виробниками та новими імпортерами, які здатні забезпечити оптимальні якість і ціну.
Український бізнес укотре показав свою здатність об’єднуватися й самоорганізовуватися в боротьбі з коронавірусною інфекцією.
ВВП Африки за паритетом купівельної спроможності становить понад $6 трлн.
Щоб відчути цей ринок у цифрах, спробуймо порахувати. В Україні приблизно мільйон компаній, якщо 500 із них (0,5%) почнуть відвантажувати щомісяця продукції на $5 тис. у кожну з 54 країн Чорної Африки, то за рік ми отримаємо приріст експорту більш ніж на $1,5 млрд. Комусь ці підрахунки здаватимуться неточними й нереальними, але насправді в обсязі це приблизно 5–7 контейнерів продукції на місяць у кожну з країн. На тлі тисяч контейнерів, які в’їжджають щодня в кожну з країн Африки, це мізер, статистична похибка.
Мізер, який може стати рятувальним кругом для української економіки й ковтком свіжого повітря для тисяч підприємців.
Усе, що потрібно, це зробити Африку одним із пріоритетних ринків для експорту, розробити й ухвалити експортну стратегію з просування наших товарів у регіоні, консолідувати зусилля бізнесу та влади.
У цьому жорстокому світі або ми самі почнемо вигризати своє право на суб’єктність, або так і будемо об’єктом у чиїхось іграх, постійно стоячи з простягнутою рукою в очікуванні чергової милостині.
Артем Гудков
Источник: Український тиждень